Fotoinform

Ім’я Григорія Миколайовича Честахівського не дуже відоме в Україні. Про його життєвий і творчий шлях можна дізнатися лише зі спеціальної або довідкової літератури та й то небагато. Спогади про себе він майже ніякі не залишив, біографічні матеріали ніхто не досліджував. А між тим Григорій Честахівський зробив дуже багато для увічнення пам’яті Великого Кобзаря. Перший біограф Тараса Шевченка, один із його щирих друзів Олександр Лазаревський зазначав: «Г.М.Честахівський був головним розпорядником проводів і похорону Шевченка, він свято виконав покладену на нього місію». Редакція журналу «Киевская старина» (1895, № 2) у примітці до спогадів Честахівського характеризувала цього художника як одного «із невеликого кола приятелів Тараса Шевченка в останні два роки його життя».
Що ж нам відомо про цю людину? Григорій Честахівський народився 30 січня 1820 року в сім’ї військового поселенця у Новій Празі (нині - смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області). В селищі та околицях його знали як умілого іконописця. До речі, існує припущення, що він виконав один із іконостасів церкви св. Володимира в м. Єлисаветграді. Григорій Миколайович навчався в Петербурзький Академії мистецтв з 1843 року, а в 1854 році отримав звання вільного художника історичного й портретного живопису. Служив у Департаменті військових поселень (до 1858) та в Канцелярії Капітулу орденів (до 1883). Поет Тарас Шевченко познайомився з ним у 1858 році в Петербурзі (вже повернувшись із заслання) й невдовзі Григорій Миколайович став одним із найближчих, найщиріших його приятелів. З того часу «Гриць» часто відвідує поета в його майстерні Академії мистецтв. Їх, перш за все, зблизила любов до задушевних співів українських пісень. Обоє просто були палко закохані в мелодійність української народної пісні.
…Після смерті Тараса Шевченка його друзі поклялися найближчим часом перевезти тіло поета в Україну згідно з поетичним заповітом. Усі клопоти, пов’язані з перепохованням, вирішили доручити найближчим друзям покійного – Олександру Лазаревському та Григорію Честахівському. А зробити це було дійсно непросто, бо царський уряд боявся навіть мертвого Шевченка, довго не дозволяв перевозити його прах в Україну. Саме Григорій Миколайович був одним із ініціаторів й організаторів поховання Шевченка на Чернечій горі біля Канева. «Ми тепер можемо тільки з подякою згадувати, що Честахівський не дав похоронити Шевченка на Щекавиці, - писав один із найкращих біографів Шевченка Олександр Кониський. Україна й українці усього світу вічно завдячуватимуть Григорію Миколайовичу».
Неподалік від могили поета він і поселився, проте через кілька місяців після розмови з київським генерал-губернатором князем Васильчиковим змушений був повернутися до Петербурга, зобов’язавшись більше ніколи не з’являтися в Київській губернії. Причиною цього став неабиякий переполох серед місцевих поміщиків-поляків, яких налякало масове паломництво до Шевченкової могили, а також чутки, що в домовині насправді заховано свячені ножі, за які начебто от-от візьмуться селяни й тоді почнеться нова Гайдамаччина. Григорій Честахівський, який поширював серед простолюду книжечки з віршами Тараса Шевченка, мимоволі опинився в ролі головного підбурювача, хоча насправді він був прихильником не бунту, а покори й освіти. Після багатьох років служби в Петербурзі він останні свої десять літ життя майже безвиїзно жив у Качанівці, де йому надав притулок український поміщик Василь Тарновський. Помер Григорій Честахівський у березні 1893 року в Петербурзі. Його тіло Тарновський перевіз до свого маєтку на Чернігівщині й поховав у парку. На жаль, могила до наших днів не збереглася.
Ще за життя Григорій Миколайович зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (нині зберігаються в Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка Національної Академії Наук України, м. Київ). Автор спогадів про поета («Эпизод на могиле Тараса Шевченко», журнал «Киевская старина», 1896, № 2). Також він був власником частини малюнків Тараса Григоровича. Серед олійних робіт Честахівського - художника відомі: «Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві» (знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, м. Київ).
Єдиний твір Григорія Честахівського як іконописця, що зберігся до наших днів, це ікона Святих Тарасія і Михайла (1867) – патронів Тараса Шевченка і Михайла Лазаревського. ЇЇ виявлено у 2003 році у Вознесенському соборі м. Конотопа.
В експозиції представлено графічну роботу члена НСХУ І.В.Смичека «Портрет Т.Г.Шевченка», малюнки олівцем образу Шевченка чудового портретиста нашого краю В.О.Федорова, вилиті з бронзи медаль «В сім’ї вольній, новій» скульптора, художника-земляка А.В.Німенка та медалі «Т.Шевченко» медальєра, члена НСХУ В.В.Попова, біографічний нарис «Шевченко. Його думи та пісні» (1914) і факсимільне видання «Мала книжка Т.Шевченка» (1963) із приватної колекції краєзнавця, першого заступника голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у Москві В.В.Петракова та документально-публіцистичний нарис відомого краєзнавця Юрія Матівоса «Тарасові шляхи Приінгулля» й «Шевченківський словник (ІІ том)», в яких знаходяться матеріали, пов’язані з ім’ям Григорія Честахівського - свідомого українця, щирого й вірного приятеля великого сина українського народу Тараса Шевченка.

Леся Дмітрієва, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею