Fotoinform

Виставка «Мій Маріуполь. Щасливі миті крізь об’єктив» це чергова зустріч з Маріуполем, яке стало для нашого Кропивницького таким спорідненим. Тим більше, що як з’ясувалось, між нашими містами так багато спільного – грецька тематика, театральний бренд, архітектура, що руйнує сталі міфи про Донбас як виключно промзону, яка немає нічого цінного в плані культурної складової. Руйнувати ці міфи, популяризувати нашу культурну спадщину особливо важливо в умовах, коли ворог проводить політику геноциду не тільки проти українського населення, а й нашої культурної спадщини, намагаючись знищити Україну, як етнокультурний феномен. Адже дика московська орда ненавидить будь які прояви людської цивілізації, сприймаючи їх на рівні «А хто вам дозволяв так жити?» і перетворюючи на згарище, руїни і смітник все, до чого вона може дотягнутися. Тим більше, коли мова йде про культурну спадщину «Ворога № 1», тобто України, яка акумулює в собі нашу історію, культуру, автентичність, самобутність, національну ідентичність, все те, що «визволителі» хочуть не просто знищити, а взагалі стерти із людської пам’яті. Ось чому вони з такою люттю палять українські книги, руйнують українські храми, розстрілюють дивовижні архітектурні споруди.

А наша мета – цю пам'ять зберегти і популяризувати, зокрема - у форматі фотовиставки. Саме це і робить презентований виставковий проєкт «Щасливі митті крізь об’єктив», що є присвятою мирному довоєнному Маріуполю з його унікальним архітектурним обличчям, ще не спотвореним «визволителями», з драматичним театром, який будучи колись серцем міста, наразі став жахливим символом сучасної війни.
Таким чином ми отримуємо можливість здійснити віртуальну мандрівку у часі і просторі вулицями Маріуполя, потужний розвиток якого обумовив розбудову міста та його мультикультурність, що знову ж таки повторюсь, руйнують сталі міфи і шаблони відносно Маріуполя та Донбасу в цілому. Адже в ХІХ столітті тут жили і працювали люди різних національностей, які урізноманітнили архітектурну модель міста, принісши свої цікаві акценти в його дорадянську забудову. Сюди приїжджали видатні майстри монументального мистецтва, тому до повномасштабного вторгнення російської федерації саме в Маріуполі було зосереджене одне з найбільших в Україні зібрань мозаїчної монументалістики. Станом на 24 лютого 2022 року в місті налічувалось 206 історичних будівель, 6 з яких мали статус пам’ятників архітектури, 102 пам’ятника історії та культури, 4 пам’ятника монументального мистецтва, 24 мозаїчних полотна, 33 об’єкта археології. Але все перекреслила війна і всі ми знаємо яких жахливих руйнацій і людських втрат зазнало це місто внаслідок повномасштабного вторгнення ворога.
Тим більш цінні презентовані світлини, на яких постає мирне місто тепла, людей і моментів, які назавжди залишаться в серцях маріупольців. Кожне фото це спогад, який оживає, коли дивишся крізь об’єктив. Кожна локація – це нова зустріч, нова історія і черговий доказ того, що пам'ять про довоєнний Маріуполь жива і її не стерти.

Але необхідно відзначити, що наразі місто Марії стало рідним для кожного українця і це великою мірою відбулося завдячуючи небайдужим людям, які ініціюють організацію відповідних виставкових проєктів. Ініціатором даної виставки стала маріупольський фотограф Ольга Кривошеєва, якій вдалося зібрати талановитих фотографів, випускників Маріупольської фотошколи, розкиданих по всьому світу, але об’єднаних любов’ю до рідного міста. Вагомий внесок в реалізацію цього виставкового проєкту зробив також Центр підтримки переселенців «Я Маріуполь» міста Києва, завдячуючи чому виставка вже побувала у Києві, Тернополі, Вінниці, Черкасах, Чернівцях, Полтаві і ось, нарешті, завітала до Кропивницького.

Олег Юрченко, фото Ігоря Філіпенка.