Fotoinform

Екологічна проблематика війни гучно пролунала в Музеї мистецтв завдяки виставковому проекту «Екоцид» творчого тандему Віктора та Наталії Проданчуків.

Над проєктом «Екоцид» митець працює з весни 2024 року. Він охоплює близько 60-ти творів (скульптура, графіка, асамбляж, барельєфи, пласти та інсталяції). Складовою стали п’ять змістовних серій, концептуально об’єднаних тематикою екології та війни: «Лабіринти», «Незламні міста», «Острови», «Шопки», «Стели». У проєкті «Екоцид» автор продовжує розвивати власні творчі ідеї, закладені у попередніх персональних проєктах «Тільки політ», «природних» серіях «Ліс», «Древні»; «Вічні і геніальні», «Видатні українці» тощо. Певним поштовхом для переосмислення екологічних тем стала участь у міжнародному колективному проєкті у приміщенні Верховної Ради України «Планета Земля єдина» (2014).

Серія «Ліс» - це подорож углиб природи, де кожен штрих і лінія передають дихання дерев, шум вітру, де ліс постає не як фон чи декорація, а як жива істота, яка дихає, пульсує та відкриває бажаючим свої таємниці.
Серія «Сонячні кола» - це переплетіння минулого з теперішнім, де кожен твір у даній серії відображає віхи в розвитку людства, переломні моменти та невичерпність наших культурних коренів. "Сонячні кола" символізують наші давні традиції, спадщину минулого, мудрість попередників, відображені в сучасності.
Серія «Лабіринти» — це візуальна розповідь про наш внутрішній стан у світі, де все постійно змінюється і людина часто втрачає орієнтири та знаходиться в стані пошуку необхідного напрямку розвитку. Це розповідь про життя в часи нестабільності, коли ми намагаємось зібрати себе заново з уламків вражень, рішень, страхів і надій. Кожен об’єкт цього тематичного блоку – момент боротьби між руйнуванням та нашим прагненням до впорядкованості. Кольорові вкраплення є символами надії та проблисками ясності серед тривоги. Ці «лабіринти» не дають готові відповіді, вони просто запрошують глядача до спостереження та особистої подорожі крізь власні сумніви та рішення.
Серія «Незламні міста» - це художня хроніка нашої сучасності, відтворена у формі колажних графік, де автор використовує світлини зруйнованих міст, що стали символами перших місяців війни та подальших подій. Тут кожен твір висвітлює подвійність буття: з одного боку — апокаліптичний хаос, руїни, вибухи, уламки цивілізації; з іншого — внутрішня стійкість міст і людей, що попри катастрофи залишаються незламними. Це розповідь про тварин і людей, які продовжують жити у світі, що ніби втрачений для життя, проте саме їх існування стає символом майбутнього відродження.
Серія «Острови» запрошує у фантазійний простір, де руїни цивілізацій, міфічні істоти й уламки ландшафтів перетворені на символи пам’яті, ізольованості та надії. Це світ після катастрофи, де кожен «острів» — це уламок історії, відображення внутрішнього стану або уявного майбутнього. Фрагменти фігур, арок, кіннотників, облич — ніби привиди з минулих світів, що намагаються втриматися в пам’яті. Це образи самотності, внутрішньої втечі, захисту від навколишнього світу, пошуку того місця, де можна бути собою. Ця серія ставить важливі запитання – що залишається після того, як усе розсипається, і чи здатні ми перетворити уламки на щось нове?
Серія «Шопки» це ряд скульптур, які відсилають нас до традиційної «шопки» (вертепу), де зазвичай зображуються сцени народження, життя, дива. Але в даному випадку «шопка» постає зовсім іншою, як символ руйнації, втрати, болю, як світ після катастрофи. Ці роботи створені з матеріалів, що нагадують землю, попіл, обпалені дерева. В них можна побачити викривлені фігури, схожі на кістки гілки, уламки зруйнованого світу, дерева, що виросли в агонії, корчі з людськими рисами, залишки механізмів, фрагменти тіл і тварин. Це розповідь про зруйнований війною світ та екологічну трагедію.

Серія «Стели» - це високі, вертикальні скульптури, які нагадують монументи — символи пам’яті, які ми звикли бачити як спокійні, урочисті знаки. Але презентовані «стели» інші. Вони не про славу і тишу, а про біль і крик. Це об'єкти, які ніби проросли з уламків світу: з понівечених тіл, уламків техніки, осколків природи. На поверхні кожної стели — хаотичні сцени, фігури, деталі, які викликають тривожні асоціації: наче кожна з них увібрала в себе історії зруйнованих міст, обпеченої землі, загублених життів. Вони нагадують античні пам’ятники, та, одночасно, маркери нової епохи руйнації. Та попри все, в них закладено надію – спробу природи вижити і відновитися.

Ці композиції доповнюють колажі, складені з мотлоху війни: патронних гільз, осколків мін, розбитих фужерів та щелеп тварин. Вплив екоциду на крихкість творчості, зокрема символізує народне малярство на склі, сюжет якого буквально зібраний зі скляних осколків. Згідно до авторського задуму, ці уламки потрісканого скла народної ікони символізують тріщини зраненої війною екології рідної землі. І все ж виставка містить і родзинку оптимізму, який присутній, зокрема, у циклі медитативної графіки та авторського погляду від Землі в Небо, на довкілля крон соснового лісу в Імперії Природи, що не має кордонів і де ми – лише її діти.

"Це не просто мистецтво. Це свідоцтво злочину і потужний заклик до усвідомлення",- написав у фейсбуці Геннадій Шевченко

Віктор Проданчук - талановитий і багатогранний художник, скульптор, реставратор та приватний підприємець у сфері художньої культури. Митець народився 4 лютого 1975 року на Хмельниччині, але творче життя поєднав з містом Львовом. З 2004 року він плідно працює у специфічному жанрово-видовому діапазоні поміж скульптурою, графікою, керамікою, інсталяцією, перфоменсом, експериментуючи з різноманітними техніками та матеріалами, як то - бронза, скло, шамот, дерево, залізо, пластмаса, гальванопластика, латунь, мідь та камінь. У своїх роботах митець часто інтерпретує дух давніх культур України: трипілля, скіфів, сарматів, спадщину княжої доби, народне мистецтво гуцулів. У 2005 році Проданчук разом із напарником створив на історичній фабриці Івана Левинського «Кузню-Модерн», а з 2014 року став одним із засновників фірми «Оберіг Груп», що займається реставрацією будівель історичної частини міста Львова.
Наразі твори майстра знаходяться в Національному музеї у Львові імені Шептицького, в Одеському музеї західного та східного мистецтва, в Дніпропетровському художньому музеї, в Музеї сучасного мистецтва міста Хмельницький, в приватних колекціях Ющенка, Фельдмана, Філатова, Кравецького та за кордоном - в США, Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Великій Британії, Туреччині, Іспанії. Про мистецьку діяльність Віктора Проданчука знято документальний фільм, видано низку альбомів та статей. Митець нагороджений численними релігійними орденами України та є лауреатом багатьох нагород і номінацій у сфері культури та мистецтва. Так у 2020 році він був номінований у ТОП 100 успішних людей Львівщини за вагомий культурний внесок та отримав нагороду «GOLDEN TIME TALENT UNITED KINDOM AWAR» за ІІ та ІІІ місця, а 2021 року отримав нагороду Міжнародної виставки асоціації світових художників «Кольори мистецтва» та був номінований на «Гордість України».
Віктор Проданчук є активним учасником багатьох всеукраїнських, міжнародних та персональних виставок і проєктів в Італії, Німеччині, Франції, США, Великобританії. В Україні його твори були презентовані на міжнародних виставках ЛООНСХУ «Весняний та Осінній салони», в музеях Львова, Луцька, Києва, у залах Верховної Ради України тощо. У цьому контексті авторський однойменний творчий проєкт «Екоцид» є логічним продовженням майже синхронного в часі колективного мега-проєкту «Рай і пекло».

Інша представниця творчого тандему Проданчуків – пані Наталія, презентує свої живописні рефлексії на тему сучасної війни, які є, одночасно, зануренням в українську історію, міфологію, автентичність, поєднуючи таким чином минуле і сучасне. Художниця - корінна львів’янка, яка народилася у Львові 14 січня 1976 року, навчалася у львівському спортивному училищі Олімпійського резерву (1990-1993), чемпіонка України серед юніорів.

У 1997 році Наталія закінчила Львівський технікум легкої промисловості за спеціальністю «конструктор - модельєр», а у 2003 році – факультет дизайну Львівської національної академії мистецтв за спеціальністю «художник - модельєр».
Наразі працює як художник, графік, модельєр, створивши свою власну авторську техніку велюру і шовку та експериментуючи з різними техніками та матеріалами. У своїй творчості надає перевагу енергетичному змісту, внутрішнім відчуттям та емоційному стану, що переплітаються з символічним образом та орнаментикою прадавніх культур і стають єдиною цілісною композицією на полотні. За її словами, пише картини відчуттями кольору і гармоніі, намагаючись передати настрій , який вирує в глибині душі.
Презентовані твори Віктора та Наталії Проданчуків є яскравим проявом «Мистецтва, породженого війною», унікальної творчої індивідуальності кожного, що живить і доповнює мистецьке «Я» іншого та чудовим зразком щирого, гідного наслідування патріотизму, який, віддзеркалюючись в багатогранній творчості митців, створює літопис сучасного воєнного часу, який буде вивчатися і переосмислюватися нащадками. 

Олег Юрченко