Fotoinform

Ще колись давно писав Тарас Шевченко: Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, і нарікав, що чужі попи присплять чужим піском його очі, а в «Заповіті» говорив прямо, щоб поховали його на Вкраїні милій, на могилі, серед широкого степу. Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Ще в день смерті Шевченка згідно з його поетичним заповітом друзі вирішили перевезти прах поета на Україну. Дозвіл було одержано і тіло  відправлено з Петербурга до Москви, а потім з Києва  до Канева. Скрізь зустрічали процесію багатолюдні юрби народу, віддаючи шану великому сину українського народу. 22 травня 1861 року в Успенському соборі м. Канева відбулася панахида і після неї відбулося перепоховання  Тараса Шевченка на Чернечій (тепер Тарасовій) горі. Над могилою було виголошено пўять промов. І сьогодні не заростає стежка до могили. З подякою і пошаною кланяються його пам’яті прийдешні покоління.

Спадщина Т.Г.Шевченка увійшла до скарбниць найцінніших надбань світової культури. Образи поета і його літературних героїв митці втілили в багатьох живописних, графічних і  скульптурних творах. Центральне місце в  експозиції займає живописна робота В.С.Болдирєва «Зустріч домовини поета в Києві» (1949). Протягом багатьох років працювали над ілюструванням творів на шевченківську тематику відомі українські графіки В.І. Касіян та О.Г.Данченко. На виставці представлено  портрет Т.Г.Шевченка та ілюстрації до поем «Гайдамаки», «Відьма» (1963), виконані в техніці офорту й ліногравюри. Серед графічних творів є унікальний прижиттєвий портрет-гравюра Т.Г.Шевченка (1860) лейпцизького майстра Ф.А.Брокгауза. Виставку  доповнює  5-ти томне зібрання  творів Т.Г.Шевченка. Шевченківська тема посіла важливе місце в українському образотворчому мистецтві, сприяє його тематичному збагаченню, утвердженню принципів народності й реалізму. Леся Дмітрієва – екскурсовод І категорії відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею