Fotoinform

Козацтво і Україна, козацтво і український народ... Ці поняття здавна перебували в одному асоціативному ряду. І це аж ніяк не випадково. Адже через історію козацтва, по суті, переломлювалася ціла епоха в минулому України та її народу.
На певному етапі історичної еволюції саме козацтво почало відбивати загальні тенденції та закономірності розвитку українців як окремої етнічної спільноти. Хоч яку б сферу життя ми не взяли, козацтво залишило в ній помітний репрезентативний слід. В економіці це означало освоєнням величезних територій північнопричорноморських степів і створення господарства нового типу, яке ґрунтувалося на вільнонайманій праці і великій товаромісткості. В сфері політичній козацтво започаткувало новий етап у державотворчому процесі, внісши у нього зміни якісного характеру. Не менш вагомим був внесок козацтва у духовний розвиток українського народу: підтримка братського руху, шкільної освіти, православних церков та монастирів.
Частину творів, представлених на виставці, складають роботи з фондового зібрання обласного художнього музею на тему козаччини. Картини О. Коваленка «Ранок у запорожців», В. Федорова «Портрет Б. Хмельницького» (1954) та «Прийом російських послів у Чигирині» (1954), О. Данченка «Данило Нечай» (1954), «Максим Кривонос» (1954), «Розгром військ польської шляхти під Пілявою» (1954) та «Подвиг трьохсот під Берестечком» (1954) розкривають тему національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 років.
Гетьманській столиці Б. Хмельницького – Чигирину присвячені твори В. Трамзіна «В’їзд Богдана Хмельницького у Чигирин» (1954) та «Оборона фортеці Чигирина» (1954).
Окремий експозиційний блок складають роботи, що відносяться до сучасного етапу у сприйнятті козацької теми. Зокрема, військово-історичні мініатюри представлені малою пластикою Володимира Крутоуса. Акварелі молодої художниці Марії Ачкасової (м. Южноукраїнськ) «Діти степу» (2011) та «Молитва» (2011) – філософські твори з ледь відчутними алюзіями на тему Степу та козаччини.
Своєрідною родзинкою експозиції є твори відомого українського скульптора та графіка Руслана Найди (м. Київ). Більше двадцяти років він є постійним учасником міжнародних виставок, одна з останніх робіт якого – меморіальна дошка Олесю Гончару, встановлена на кам’яному мурі Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.
Творчість Р. Найди представлена скульптурними композиціями «Воїн зі списом» (2007), «Кобзар» (2009) та «Чернець» (2011). “ Скульптура для мене є центром, навколо якого організовується простір, – зазначає автор. – Простір фізичний і духовний. А разом з тим і простір моїх думок та відчуттів. Якщо одинокий кам’яний моноліт на березі Дніпра чи курган посеред степу або самотній ідол-стовп є витворами монументальними, непорушними й вічними, то за допомогою кількох таких інсталяцій вже з’являється РУХ!… Скульптурна композиція – це шлях, пошук виходу вільного, бунтівного духу. Сам дух у середині кожної людини, який мене цікавить, є субстанцією фізичною, що, скажімо, через особливо заряджену пісню, книгу, картину чи скульптуру спонукає до руху. Іноді досить лише однієї іскринки – і дух, що спокійно спав у ДНК людини століттями, знову спричинює рух, розкручується по спіралі й нарешті вибухає ”. Художник не вважає дух своїх творів суто національним. На його думку, він іде від бунтівної природи людини, яка живе і постійно перебуває в боротьбі чи в протистоянні. Людини нескореної, яка не є рабом – нічого й нікого, незалежно від будь-яких обставин, влади, країн і систем.
Указом Президента України від 7 серпня 1999 року було вирішено святкувати День Українського козацтва разом із святом Покрови Пресвятої Богородиці. Адже для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що Свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква Святої Покрови. Багато років підряд існувала традиція освячувати зброю на Покрову в церквах – вважалося, що це допоможе здобути перемогу в бою.
На виставці представлено дві ікони «Покрова Пресвятої Богородиці» (XIX ст.) та ікону на склі Олександра Ковальчука «Покрова» (2008).
Виставка діятиме впродовж двох тижнів, розрахована на широкий віковий, соціальний та фаховий склад відвідувачів.

Володимир Мороз – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею, фото Ігоря Філіпенка FotoInform.