Fotoinform

Спускаючись у шахту, шахтар залишає на поверхні весь свій страх, тому що під землею йому зовсім немає місця. Він бере з собою надію і любов, бо знає, що це те єдине, яке не залишить його навіть там, під землею. І йде робити свою нелегку справу. Це - професія, яка завжди була пов'язана з важкою працею і ризиком для життя.
Гірнича справа вимагає мудрості й виважених продуманих рішень. Вона не терпить легковажності й не прощає помилок. На території Київської Русі початок гірництва було покладено вже у другій половині XV століття. Перша експедиція в Печерський край для пошуків корисних копалин вирушила за наказом Великого князя московського Івана III у 1491 році. Гірнича справа до кінця XIX ст. посіла одне з найголовніших місць в ряду інших ключових галузей промисловості.
В середині XX століття, а точніше 10 вересня 1947 року в СРСР, відзначаючи високі заслуги і внесок гірників у індустріалізацію країни, за клопотанням міністрів вугільної промисловості Радянського Союзу Д.Г.Оніка та А.Ф.Засядька було затверджено офіційне професійне щорічне свято День шахтаря, святкування якого було встановлено на останню неділю серпня. Вперше святкування Дня шахтаря відбулося 29 серпня 1948 року. Добра традиція святкування Дня шахтаря збереглася і після повернення суверенітету колишнім союзним республікам. Так, за вже укладеною традицією, відзначають своє професійне свято гірники Білорусі та Росії, Киргизстану та Казахстану. В Україні цей день був закріплений відповідно до нового законодавства за Указом Президента України від 16 серпня 1993 року № 30493, продовжуючи святкуватися щорічно в останню неділю серпня.
Для гірницьких районів і міст День шахтаря давно став одним із головних свят. У Донецьку, Прокопьєвську, Соль-Ілецькому, Березовському давно поєднали два свята – День міста і відзначення Дня шахтаря, так що святкування стало загальним. Цей день відзначається народними гуляннями та концертами під відкритим небом, виступами відомих музичних колективів і артистів, вітальними нагородженнями та привітаннями з боку керівників різного рангу. Торжество обов’язково завершується святковими феєрверками!
В експозиції представлено роботи з фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею - картини В.Федорова «Морозівський вуглерозріз» (1974), «На Морозівському вуглерозрізі» (1974) та «Морозівський вуглерозріз вночі» (1974), М.Бондаренка «Шахтарський мотив» (1975), Ф.Полонського «Морозівський вуглерозріз» (1977), О.Павлова «Зверху – скіфів ковилі, знизу – в праці шахтарі» (2010-2012). Доповнюють живописну експозицію справжня шахтарська каска білого кольору та шматки справжнього вугілля.

Леся Дмітрієва, науковий співробітник
відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею.