Fotoinform

До участі в ініційованому Кропивницькою міською організацією ПП «Ліва опозиція» заході долучилися місцеві історики, краєзнавці, громадські діячі та представники громадськості і ветеранської спільноти.

Виступаючі на круглому столі спікери зазначали, що сьогодні, відзначаючи 120-ту річницю від дня народження Петра Василини слід пам’ятати, що це була неординарна особистість. Це була людина з міцним внутрішнім стержнем, великою силою волі та непохитними переконаннями. Своєю невтомною працею Петро Кирилович зробив багато для розвитку сільськогосподарської галузі, новоутвореної у 1939 році Кіровоградської області, за що був відзначений найвищою державною нагородою. І в годину суворих випробувань, з початком війни, Петро Василина не шукав для себе легкої долі. Він не заховався за своїми владними привілеями, не був евакуйований на схід – він залишився на окупованій німцями території Кіровоградської області, де очолив роботу по організації підпільного і партизанського руху.

Важким видався для нашої країни початок війни. Невдачі на фронті, стрімке просування німців в глиб країни, залишили свій негативний відбиток і на діях підпілля. Швидко організованому підпільному руху було важко протистояти гітлерівським професіоналам з гестапо та Абверу. Всі ці та ряд інших обставин створили тяжкі умови для організованої роботи підпілля. Особливого удару по підпіллю завдали зрадники – пособники фашистів. Не обминула ця гірка доля і Василину. В жовтні 1941 року його було заарештовано гестапівцями.

За інформацією Віталія Постолатія, німці жорстоко катували Петра Василину, а він почав чекати смерті, як порятунку від усіх тих мук, які випали на його долю. Він був дуже цінним для них в’язнем, тому кати не дали йому так просто померти. Його перевели до тюремної лікарні та почали лікувати і годувати, сподіваючись, що жага життя візьме гору і він погодиться на співпрацю з ворогом. Марними були очікування німців, Василина не зломився, він не зрадив своїх товаришів і справи всього свого життя. Його смерть була страшною та болісною. Німці на нього нацькували голодних вівчарок.

В Кропивницькому перейменували вулицю його імені, виконуючи Закон о декомунізації.

«В народі кажуть, що пам'ять про людину живе доти, доки її пам’ятають. Василину пам’ятають в його рідному селі Леськи, в Черкасах. Всім добре відомі слова: «Ім’я твоє невідоме, подвиг твій безсмертний», згадуючи їх серце кожної людини переповнюється відчуттям великої вдячності мільйонам людей, віддавших своє життя за перемогу, в боротьбі з фашизмом. Саме за цю перемогу віддав своє життя і Петро Василина», - підсумували на круглому столі.