МОЗ повідомляє: 15 444 нові випадки COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 23 січня 2022 року. Зокрема, захворіли 2298 дітей та 264 медпрацівники. За весь час пандемії в Україні захворіло – 3 857 455 осіб; одужало – 3 582 908 осіб; летальних випадків – 99 215; проведено ПЛР-тестувань – 17 497 199. Кількість захворювань в регіонах за добу: м. Київ – 559; Вінницька область – 486; Волинська область – 226; Дніпропетровська область – 411; Донецька область – 353; Житомирська область – 844; Закарпатська область – 370; Запорізька область – 61; Івано-Франківська область – 1704; Київська область – 376; Кіровоградська область – 118; Луганська область – 35; Львівська область – 2170; Миколаївська область – 223; Одеська область – 808; Полтавська область – 121; Рівненська область – 476; Сумська область – 1469; Тернопільська область – 903; Харківська область – 1193; Херсонська область – 211; Хмельницька область – 958; Черкаська область – 174; Чернівецька область – 851; Чернігівська область – 344. ᛉᛋ ᛃ ᛖ

У Кропивницькому бібліотекарі провели благодійну акцію

Май 07, 2021 | Новини | Просмотров: 1120 | Комментариев: 0

Напередодні Дня перемоги ОУНБ імені Дмитра Чижевського у Кропивницькому провела благодійну акцію

Одинадцять років тому наша книгозбірня створила проєкт «Голоси з війни». Його метою було зберегти народну пам’ять про той жах, який довелося пережити людям. Проєкт зосередив увагу не стільки на воєнних подіях, скільки на долях людей на фронті і в тилу, на жорстоких буднях війни і повоєнних років. Ці спомини – «живі» голоси простих людей, які жили у Часи Війни, жили Посеред Війни. Це Війна в Особистих Історіях.

У кропивничан – користувачів бібліотеки, її працівників, їх рідних та близьких – питали лише одне: що особисто для них означає війна?

Учасниками проєкту стали містяни віком від 50 до 90 років: колишні військові, цивільні, діти війни, діти повоєнних років. Вони розповідали про те, що відбувалося на передовій лінії фронту, як працювали в тилу, як жили під час німецької окупації. Люди ділилися тим, що дізналися від фронтовиків у сімейному колі, згадували важке повоєнне життя – вибухи серед розваг, жахи каліцтва, голод та нужденність побуту, особливості навчання.

Доброю традицією нашої бібліотеки стало збирати учасників проєкту напередодні пам’ятних днів, щоб у задушевному спілкуванні згадувати прожите, роздивлятися пожовклі світлини в сімейних альбомах, співати пісні, пригощатися чаєм та смаколиками.

У сьогоднішніх реаліях карантинних обмежень вже не наші друзі прийшли до бібліотеки, а бібліотекарі з квітами і подарунками пішли до них. Однією з тих, кого ми відвідали, стала Галина Миколаївна Сакевич. Ця маленька жінка, яка понад 40 років будувала на Кіровоградщині хлібзаводи, волонтерка та поетеса, восьмирічною дівчинкою пережила бомбардування, поранення, важкі хвороби, голод і холод, самотність і страх загубленої дитини.

З дозволу пані Галини ми публікуємо на сторінках бібліотечного сайту уривки з її розповіді про ті часи.

…На останньому кораблі маленька Галя разом з дідусем та бабусею 16 жовтня 1941 року евакуювалася із Одеси в Туапсе. Потім був товарний вагон, який тягнули у бік Воронезької області та через кілька днів розбомбили фугасами. Дід, із залитим кров’ю обличчям, витягнув поранених дружину й онуку з палаючого вагона. Родина опинилася на кілька місяців у шпиталі. Потім був санітарний потяг, який вивозив хворих до Іжевська. Весь шлях до Удмуртії маленька дівчинка знаходилася у стані запаморочення – до важкого поранення в стегно додалася інфекційна хвороба. Одужувала в дитячій лікарні на самоті – заново вчилася ходити. Дитину відправили до приймача-розподільника НКВС, а звідти –до дитячого будинку. Малечу залишили на полустанку, і ті вирушили через просіку у свій новий дім.

Цитуємо спогади Галини Миколаївни мовою оригіналу.

…Впереди шел воспитатель в кожухе и с большим чемоданом. У меня было сатиновое пальто на вате, онучи и огромные ботинки на ногах. Поскольку слово «шли» ко мне никак не подходило, то я отставала. Остальные далеко-далеко ушли вперед. Я же хотела только сесть. Видимо, никто не знал, что ребенок ранен. Открыла глаза и увидела перед собой черные точки, которые колышутся. Оказывается, за мной возвращались мальчишки, которые вместе со мной шли в конце группы. Взрослый сам за мной не пошел. Если бы не дети, я бы там умерла.

…В классе вместо парт стояло два ряда столов – для четвертого и первого класса. Нам раздали куски газет и ручки, которые представляли собой палочки с прикрученными к ним перьями. Учительница попросила переписать с доски букву А. Все начали писать. Она ходила по рядам, брала каждого за руку и выводила букву. А я была хромоножкой и сидела на последней парте, за которой меня почти не было видно. Когда она ко мне подошла, то очень удивилась: у меня вся газетка была заполнена прописными и строчными буквами. Она спросила: «Кто тебя учил?». Я ответила: «Дедушка». «А ты умеешь читать?» – «Да, умею». Я прочла какой-то абзац, хотя не поняла, о чем в нем шла речь. Она взяла меня за руку и повела в «четвертый класс». Передвинула свой стол, водрузила меня сверху, дала в руки книжку «Родная речь» для второго класса. Я читала стихотворение «Ой, вы, кони, вы, кони стальные». Мальчишки должны были его выучить наизусть. Через много лет я услыхала песню на стихи Василия Лебедева-Кумача. А тогда я очень удивлялась, потому что припев заканчивался словами «Мы с чудесным конем/ Все поля обойдем – / Соберем, и посеем, и вспашем. / Наша поступь тверда, / И врагу никогда / Не гулять по республикам нашим!». Я читала и думала: «А почему он нас обманывает?»

…Мама приехала глубокой осенью. Мы в болотах собирали ягоду. Мне уже выдали ботинки и пальто. Кто-то громко крикнул: «Галочка Белецкая, мама приехала!» Я увидела, что с крыльца сбежала какая-то женщина. Красивая-красивая, в ярком-ярком платье. Но она совершенно не была похожа на мою маму. «Наверное, мальчишки ошиблись», – думала я. А мама потом рассказывала, что увидела девочку, маленькую-маленькую, в длинном черном пальто, с личиком, как у старушки. Мама бросилась ко мне, а я остановилась, села на тропинку и, как сказала мама, не заплакала – заскулила. Весь детдом собрался в нашей спальне. Каждый старался прикоснуться к маме, погладить ее руку, плечо, как-то к ней придвинуться.

…В Алтайском крае, куда эвакуировали театр, в котором мама работала художницей, мы жили так голодно, что даже стыдно об этом говорить. Мама была прикреплена к столовой ИТР и приносила плошку супа. Сердобольная повариха, зная, что у нее три человека на иждивении и все ранены, давала немножко картофельных очисток. Мама с остервенением мыла эти лушпайки, резала, добавляла в эту плошку супа, потом воды и варила. Этим мы вчетвером питались. Из-за постоянного недоедания у меня было малокровие, я вся была в нарывах. Однажды к нам постучала актриса нашего театра и обратилась к маме: «Вот я вам принесла справку. Завтра пусть Галочка идет в детский сад. С ней вместе пойдет мальчик Боря, он уже в третьем классе, но он тоже голодает. Мне еле-еле в исполкоме сделали одолжение. В садике трехразовое питание». Тут я впервые в жизни возразила: «Я в детский сад не пойду! Как это?! Я во втором классе!» И тогда женщина отвела меня в сторонку и сказала: «Ты хочешь, чтобы мама умерла? Если ты не будешь кушать, ты умрешь от голода. И тогда мама умрет от горя». На следующий день я пошла в детский сад. Но для меня это была драма больше, чем все то, что я пережила до той поры. Я стояла в строю вторая по росту, и мне казалось, что все малыши на меня смотрят – как ей не стыдно, что она пришла сюда кушать…

Ми дуже вдячні Галині Миколаївні Сакевич за її дружбу з бібліотекою та щиру гостинність. Бажаємо здоров’я та довгих років життя.

Лариса Семенова


Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.

ПОШИРЮЙТЕ.

Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Коментуйте.
Комментарии для сайта Cackle Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства.







Linux Хостинг от HostPro
Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool
 
Яндекс.Метрика Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений