У зв'язку з відключеннями електроенергії для сталої роботи сайту потребуємо фінансової допомоги для закупівлі необхідного обладнання - натиснути тут
                                                                        

«Світла ниточка долі» в Кіровоградському обласному художньому музеї

Січень 17, 2015 | Новини | Переглядів: 1081 | Коментарі: 0

В Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію робіт «Світла ниточка долі» Тетяни Протчевої – майстра української вишивки.

Тетяна Іванівна Протчева народилася 1962 року в місті Києві. Має вищу технічну освіту. Любов до української вишивки Тетяна успадкувала від матері – Олени Іллівни. Талановитою майстринею було створено новий напрямок мистецтва «3D» вишивки «Glow Art». У 2010 році у місті Києві було відкрито Музей вишивки з незвичайною «Живою Галерею».
У категорії «Мистецтво, вперше» Тетяна отримала диплом «Книги рекордів України» за презентацію нового методу зображення вишивки спеціальними нитками, що світяться у темряві: монохромна вишита ікона «Ісус Христос у терновому вінці», виконана в техніці хрестик на бавовняному полотні.
Унікальну колекцію світових імен вишито в рамках Міжнародного художнього проекту «Glow Gallery». Образи Стіва Джобса, Леонардо да Вінчі, Тараса Шевченка, Ісуса Христа…проявляються в темряві і стають ніби співрозмовниками з відвідувачем.
Творчість Тетяни Іванівни знана не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Протягом останніх років колекція унікальних робіт (картини на біблійну тематику, що світяться у темряві) експонувалася в Експоцентрі України, Києво-Могилянській академії, бібліотеці імені Вернадського, музеї Павла Тичини, Британській Раді, Верховній Раді України; в США, Франції (посольство України), Японії (ЕХРО 2005), Китаї (ЕХРО 2010), Шотландії, Ізраїлі, Бразилії та ін. Вишиті роботи майстрині знаходяться в музеях світу і приватних колекціях представників української та закордонної еліти. Тетяна Протчєва дійсно гідно репрезентує Україну на світовому рівні, сучасне мистецтво української вишивки.
Неповторна авторська розробка майстрині - українська краватка, орнаменти якої використовувала художниця взяті з малюнків прадавньої Трипільської кераміки 5-4 ст. до н.е. Глибоко продуманими проектами вона синтезує сучасність з національними традиціями: майстер-класами на телебаченні та просвітницькою діяльністю на радіо прищеплює любов до української культури, таким чином виховуючи патріотизм у підростаючого покоління.
Представлений в експозиції творчий доробок мисткині зачаровує, несе ознаку самобутнього таланту й цікавої творчої манери. Зокрема, це вишита робота «Даю, дарую» - портрет Галшки Гуревичівни досить добре відомої в Україні. Це – жінка, яка мислила категоріями добра, відданості своїй землі, розумінням ролі освіти в розвитку суспільства. Походила вона з українського шляхетного роду Гуревичів, відомого в історичних джерелах від початку ХVI століття. Гуревичі посідали друге місце серед можновладців Волинської землі. Як випливає з тогочасних документальних джерел Галшка (Єлизавета Василівна) найвірогідніше народилася в 1577 році. А в 1594 році вона одружується з Христофором Потієм, сином брацлавського каштеляна, потім Володимирського єпископа Іпатія Потія, який був одним із головних ініціаторів і провідників Берестейської унії, згодом – греко-католицьким митрополитом в Україні. Після смерті чоловіка Галшка сама виховує доньку Катерину. В 1606 році Галшка одружується вдруге. Її чоловіком стає Стефан Лозко – представник заможного українського шляхетського роду Київщини. Від другого шлюбу Галшка мала сина Михайла. Саме в Києві Галшка завершує справу, котра назавжди пов’язала її ім’я з Києво-Могилянською Академією. Вона віддає свої землі під Київський Братський монастир і Братську школу, тобто стає її засновницею. На той час, коли подружжя оселилося в Києві, саме сюди переміщується головний осередок культурно-національного руху. Земля, яку подарувала Галшка під школу і монастир, то її повна власність, дарована свого часу дружині Стефаном у вічне користування. Обмірковує свій задум Галшка спільно з чоловіком і діє за його підтримкою. Що ж дарує Галшка Гуревичівна? В дарчій записано: «Даю, дарую, записую і відказую, фундую добра мої власні, дідичні права і вольності шляхетські маючі власний мій двір з землею, зі всіма до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи». Садиба Галшки знаходилася в самому центрі Подолу, головній частині Києва, біля ринку, що традиційно розміщувався на Красній (потім Контрактовій ) площі.
Також експонуються ікони «Казанської Богородиці», «Серафіма Саровського», ікона в 3D «Ісус Христос» та вишитий рушник із зображенням лику Ісуса Христа в традиційній кольоровій гамі, яка характерна для Центральної України.
Доповнюють експозицію друковані матеріали, які висвітлюють творчий шлях майстра української вишивки - Тетяни Протчевої.

Олена Степанок – завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею


Ви можете підтримати наш портал Фінансово

 


ПОШИРЮЙТЕ. Коментуйте. Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства. Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.
Завжди в курсі надзвичайних ситуацій, ДТП, аварій, відключень світла, води та теплопостачання. Щоб дізнаватись новини першими, підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.




Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool