Fotoinform

Під час акції учасники «навішували» протоколи на жіночий манекен як символ того, наскільки вразливими є секс-працівники до переслідування та залякування.

Вони підкреслили, наявність адміністративної відповідальності за «проституцію» (ст. 181.1 Кодексу про адміністративні правопорушення) нічим не обґрунтована, адже секс-робота не становить суспільної небезпеки. Натомість ця норма заганяє секс-працівниць у «підпілля», де вони зазнають насильства, дискримінації та стигматизації як з боку клієнтів, так і з боку правоохоронців. Злочини проти секс-працівників залишаються без належного розслідування, що дозволяє їхнім кривдникам продовжувати чинити насильство безкарно.

– Навішування на нас, секс-працівників, протоколів і переслідування за добровільну секс-роботу заганяє нас в тінь, дає можливість поліції «кришувати» секс-бізнес, здійснювати насильство, вимагати з нас гроші, шантажувати розкриттям наших даних. Ми стаємо вразливими, нас дискримінують як представники держави, так і лікарі, і суспільство в цілому. Ми, секс-працівники, хочемо мати рівні права, доступ до медичних послуг, вільно розпоряджатися своїми життям, здоров'ям, без насильства, – зазначила керівниця ВБО «Легалайф-Україна», колишня секс-працівниця Наталія Ісаєва.

Правозахисники, що регулярно моніторять роботу поліції, стверджують: нинішня боротьба із секс-бізнесом спрямована не проти торгівлі людьми чи втягування у проституцію, а проти жінок, які стають для правоохоронців легкою здобиччю.

– Так звана боротьба поліції з проституцією, як правило, перетворюється на фарс та відверте «кришування» цього бізнесу. Реальна протидія торгівлі людьми замінюється на статистичні показники затриманих вздовж дороги дівчат. Організовані злочинні групи, які займаються торгівлею людьми, можуть роками «розроблятись», при цьому злочинці спокійно здійснюють свою діяльність, – підкреслив експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Сергій Перникоза.

Переслідування секс-працівників негативно позначається і на громадському здоров’ї, вважають правозахисники. Страх бути викритими змушує їх відмовлятися від медичних послуг, що у свою чергу сприяє розповсюдженню небезпечних хвороб.

За результатами дослідження Amnesty International, проведеного в декількох країнах світу, декриміналізація – найкращий шлях, яким може піти держава для захисту секс-працівників від порушення їхніх прав.

– Сьогодні ми маємо переконливі докази того, що система переслідування секс-працівників не працює. Наявність покарання за секс-роботу майже не впливає на масштаби цього явища, проте вона сильно впливає на життя тих людей, які задіяні у секс-роботі. Якщо ми хочемо зменшити масштаби секс-бізнесу, ми повинні допомогти секс-працівникам поновити їхні права, дати їм можливість навчатися, отримувати соціальні послуги та працювати на більш безпечних роботах, – підсумувала представниця Центру інформації про права людини Маргарита Тарасова.

Учасники акції закликали правоохоронців ініціювати зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та скасувати статтю 181.1, яка передбачає покарання за секс-роботу.

Організатори: Центр інформації про права людини, Легалайф-Україна за організаційної підтримки програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».

ВАЖЛИВО! Відмова від покарання (декриміналізація) не означає легалізації. Учасники акції вимагають скасувати відповідальність людей, які добровільно виконують секс-роботу, а НЕ законодавчо врегулювати секс-бізнес.

Фото: БО "ВБО "Легалайф-Україна""