Fotoinform

Борис Вінтенко народився 25 липня 1927 року в селі Обознівці Кіровоградського району Кіровоградської області в селянській родині. Цікавитися мистецтвом почав ще з дитинства. У 1941 році вступив на живописно-педагогічне відділення Одеського державного художнього училища імені М.Грекова, яке закінчив у 1948 році. Його вчителями тоді були Є.Буковецький, Т.Фраєрман, М.Павлюк.

Повернувшись до Кіровограда, працював керівником художнього гуртка обласного Палацу піонерів. Декілька вихованців Бориса Вінтенка стали згодом відомими художниками. Серед них – визнаний лідер українського необароко, наш земляк – Юрій Луцкевич.

Протягом наступних років Борис Михайлович працював живописцем у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. У 1966 – 1972 роках художник майже щорічно приймав участь у роботі  творчих груп республіканського будинку творчості «Седнів», де спілкувався, зокрема,  з такими великими українськими майстрами пензля як Микола Глущенко та Тетяна Яблонська.

У 1966 – 1967 роках митець створює ряд керамічних робіт національно-патріотичного спрямування – «Українська бандура» (1966), «Козацька книжка» (1966), «Козацька люлька» (1967), а також художні твори, які презентують Бориса Михайловича, як патріота України, що звертається у своїй творчості до героїчних сторінок історії свого народу – «Три лицарі» (1967), «Дніпровські пороги» (1967), «Наші діди» (1968).

Великий прихильник імпресіонізму, Вінтенко з часом винайшов власну неповторну манеру мерехтливого живопису, яку називав серпанковою. Причому, провідною темою у його творчості був образ рідної степової України. Вершина його пошуків – це картина-пейзаж, в якій присутній не тільки чудовий краєвид, а й сам митець з його любов’ю до усього, що пов’язано з його Батьківщиною, та бажанням відобразити єдність людини з природою.

У 1969 році Борис Вінтенко дебютував на республіканській художній виставці картиною «Літо» (1969).

З 1973 року він стає першим на Кіровоградщині членом Спілки художників СРСР.

У 1970-80-х роках художник плідно працює в різноманітних графічних техніках. У 1980-90-х роках – створює ряд живописних творів, які здобули визнання на обласних та республіканських виставках. Це – поетичні натюрморти «Флора» (1984 – 1986), «Степові квіти» (1985),  панорамні композиції «Мій рідний край» (1986), «Веселка» (1988 – 1990), «У рідному краї» (1985), «Вічність» (1994), «Споконвіку» (1995) та серія портретів.

 В окрему серію можна умовно об’єднати також роботи, створені художником в Одесі у 1991 році.

Одним з найголовніших своїх досягнень Борис Михайлович вважав картину «Моя Україна» (1989), яка, на думку митця, синтезує його багаторічний досвід  і творчі пошуки. Їй він присвятив кілька років кропіткої праці.

У 1993 році, за значний внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва та високу професійну майстерність, Борису МихайловичуВінтенку було присвоєно звання «Заслужений художник України». Доречи, як справжній патріот України, він дуже пишався, що став Заслуженим художником саме незалежної України.

24 серпня 2001 року в місті Києві в Центральному будинку художника було відкрито виставку «Історія і сучасність в образотворчому мистецтві України», присвячену 10-річчю незалежності України. Творчий доробок Бориса Вінтенка на цій виставці було представлено епічно-пейзажною композицією «В Україні милій» (2001).

Помер Борис Михайлович Вінтенко 15 жовтня 2002 року, на 76-му році життя, залишивши після себе безцінну мистецьку спадщину, пронизану неповторною творчою індивідуальністю майстра.

А відвідувачі Кіровоградського обласного художнього музею обов’язково зупиняються біля трьох, розташованих поруч робіт, таких не схожих на інші експонати музею – «Після дощу» (1999), «Григорій Сковорода» (1972) та «Флора. Атрибути мистецтв» (1978). Вони вражають не тільки неординарним художнім рішенням, а й тим щирим і світлим почуттям до своєї Батьківщини, що жило у серці справжнього українського патріота, і яке він  зумів так талановито відобразити на полотні. Тож не дивно, що ці роботи стали складовою виставки, присвяченої 85-річчю з Дня народження Бориса Михайловича Вінтенка. Ряд інших робіт презентують ту епоху, в яку довелося жити і творити художнику, тому, крім художньої цінності, вони мають і велике історичне значення. Серед таких – «Середня школа № 30 міста Кіровограда», «Новобудови міста Кіровограда. Вулиця Т.Г.Шевченка», «Портрет будівника КремГЕС Агапова». На виставці також представлено автопортрет художника, який дає уявлення про людину, яка тривалий час гідно презентувала мистецьку Кіровоградщину на різних рівнях, та – інформаційний матеріал, що розкриває перед відвідувачем сторінки творчого шляху великого Майстра. 

Олег Юрченко, старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею.