Півроку у Чорнобилі ліквідатора Григорія Щербинського
“Мирний атом” довів, що нічого мирного у ньому немає, вирвавшись вночі 26 квітня 1986 року з четвертого реактора світло-фіолетовим полум’ям на висоту 500 метрів.
Не нам гадати про причини катастрофи: говорять, їх висувалось більше ста. Проте, що лік уражених радіацією йде на мільйони, і не лише на території України, відомо достеменно. Як і те, що у цієї біди немає строку давності.
Першими, хто спробував протиставити невидимому вбивці свою відвагу і мужність, були пожежники.
Пропонуємо вашій увазі спогади Григорія Щербинського - працівника пожежно-рятувальної служби Кіровоградської області. Він не був серед перших, але і на його долю вистачило “мирного атому”, який нині ох як відгукується рятувальнику.
Звістку про відрядження у Чорнобиль отримав від начальника загону державної пожежної охорони Олександрії підполковника внутрішньої служби Володимира Рогози, який 87-му, до речі, теж був ліквідатором аварії на ЧАЕС.
Після проходження медичного огляду у поліклініці УВС, отримав направлення до УДПО Кіровоградської області, потім до управління пожежної охорони Київської області строком на півроку водієм автомобіля повітро-пінного гасіння у пожежній частині №2, яка знаходилася у десятикілометровій зоні.
Звістка про відрядження у Чорнобиль, яку приніс додому 16 квітня 1990 року, приголомшила усіх рідних. Те, що писали у місцевих газетах та розповідали по телевізору, багато в чому не відповідало дійсності, і люди про це, звісно ж, здогадувалися. Але й чітко розуміли, що аварія завдала великого горя і жахливі наслідки можна тільки уявити. Чітко розуміли, що комусь все одно потрібно ліквідовувати ці наслідки. Тому Григорій Миколайович їхав до Чорнобиля з розумінням “якщо не я, то хто”.
У перші хвилини після прибуття до Чорнобиля “мертва” зона, вразила покинутими оселями, порожніми вікнами, схожими один на одного людьми у спецівках. Ще одна деталь, яка запам’яталася, - голуби та ворони з незвично блискучим, ніби масним, пір’ям.
Минуло майже 30 років, але Григорій Миколайович запевняє, що і зараз вчинив би так само. Він завжди готовий прийти на допомогу у скрутну хвилину, не лишається осторонь, не ховається за чужі спини.
На запитання, які були взаємини з колегами під час перебування у зоні відчуження, Григорій Щербинський відповідає, що ставилися один до одного по-товариськи - людей єднало лихо і спільна справа. Намагалися навіть під час виконання завдань змінювати один одного, щоб менше “схопити” рентгенів.
Зараз колишній ліквідатор живе як і всі, не скаржиться, не втрачає надії. Залишається вірним пожежно-рятувальній службі м.Олександрії. Нині він працює командиром відділення, водієм автодрабини. У вільний час намагається приділяти увагу сім’ї, любить повозитися біля автомобіля, рибалити.
Говорить тільки, що докучає постійний головний біль – “спадок” від перебування на ЧАЕС. Зросла потреба в ліках. Зате не так давно нарешті перебрались з родиною у власну двокімнатну квартиру.
26 квітня – це особлива дата для всього 4-го караулу. Так сталося, що товариша Григорія Щербинського – Івана Довгаля - не стало більше 15 років тому: помер від недуги, отриманої внаслідок перебування на ЧАЕС. Відтоді побратими щороку приїздять пом’янути свого товариша.
На фото: Григорій Щербинський (крайній зліва)
Прес-служба У ДСНС в області
ПОШИРЮЙТЕ. Коментуйте. Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства.
Завжди в курсі надзвичайних ситуацій, ДТП, аварій, відключень світла, води та теплопостачання. Щоб дізнаватись новини першими, підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.
