Fotoinform

 Микола Петрович служив у ракетних військах і мав там спеціальність хімік-дозометрист. Відтак, у перший день аварії на Чорнобильській атомній електростанції у військкоматі планували його відправити і задіяти до ліквідаційних робіт, адже він був якнайкращим кандидатом з підходящим фахом. Однак, завадив невеликий стаж роботи у правоохоронних органах. Через це і вдруге Микола Джоган не був відряджений на роботи по ліквідації.

І вже у 1988 році, коли направляли до Чорнобиля, чоловікові таки випало їхати. Поміж колег вирішили тягнули жереб. «А напередодні ввечері я розповів про все дружині, на що вона одразу ж сказала: «Пакуватиму речі», - пригадує Микола Петрович. Так і сталося – він «витяг» відрядження.
Для Миколи Джогана було за честь поїхати до Чорнобиля, там вже побувало чимало його співробітників та друзів, не лякало навіть те, що постраждає здоров’я. «Усі були настільки патріотично налаштовані, що навіть ні в кого думки не виникало якось ухилитись від відрядження до Чорнобиля, а навпаки хотіли туди потрапити», - пригадує Микола Петрович. З І взводу він поїхав ще з трьома колегами: Дмитром Довженком, Володимиром Нужним та Василем Євчиком.
Три місяці Микола Джоган працював у селі Луб’янка Поліського району. Там розташовувався контрольно-пропускний пункт, через який пролягав найкоротший шлях до реактора. Цілодобово через КПК «Луб’янка» курсували пожежні машини. Правоохоронці забезпечували охорону пункту та громадського порядку.
По закінченню строку відрядження, Микола Петрович повернувся до звичного життя. Працював в органах внутрішніх справ. Щоправда, на заслужений відпочинок довелось піти раніше через стан здоров’я. Чорнобиль таки не забарився про себе нагадати…
Шкодує Микола Джоган лише про те, що рано залишив службу, оскільки бажання працювати не згасло. Втім, енергійний і сильний духом чоловік знайшов і поза службою як реалізувати свій потенціал. Він став одним із співзасновників обласного козацького товариства «Козаки Інгулу», яке існує вже 6 років. Сьогодні Микола Петрович багато працює з молодим поколінням та прагне прищепити їм те цінне у вихованні, що проніс протягом усього свого життя, - любов до Батьківщини.