Нужна финансовая помощь на срочную операцию



Кіровоград: відкрилась експозиція до 165-ої річниці з дня народження Василя Сурикова (фото)

Январь 24, 2013 | Новини | Просмотров: 743 | Комментариев: 0

24 січня 2013 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до 165-ої річниці з дня народження одного з видатних російських художників ХІХ століття, історичного живописця, портретиста і жанриста Василя Івановича Сурикова (1848-1916).

Василь Суриков - російський художник, портретист, майстер жанрового живопису народився 12 (24) січня 1848 року в місті Красноярську в козацькій родині. В період з 1856 по 1861 року навчався в Красноярському повітовому училищі, де отримав перші художні навики від вчителя малювання М.В.Гребньова. Юний Суриков робить гарні успіхи. Одна з перших робіт Василя - «Плоти на Єнісеї», була написана ним у 14 років. Цей твір досі зберігається в Красноярську в музеї-садибі В.І. Сурикова.
Після закінчення училища (з похвальним листом), Василь Суриков влаштувався на роботу в Єнісейське губернське управління канцелярським писарем. Звичайно, він хотів продовжити навчання, але сім'я не в змозі була його оплачувати. Коли випадала вільна хвилина, то Василь завжди малював. Одного разу його малюнки побачив губернатор П. М. Замятін. Бажаючи допомогти юнакові з подальшим навчанням, губернатор звертається до золотопромисловця, любителя мистецтв і колекціонера Кузнєцова Петра Івановича. І він охоче погодився взяти на себе всі витрати по оплаті навчання обдарованого художника.
В кінці 1868 року Василь Суриков поїхав до Санкт-Петербургу для вступу до Імператорської академії художеств. Але з першого разу вступити не зміг. Вже восени 1869 року йому вдалося скласти іспити. Він став вільним слухачем Академії мистецтв, а через рік його зарахували в вихованці. Улюбленим професором студента був Павло Петрович Чистяков, чудовий художник-педагог, який навчав малювати за своєю власною системою. За спогадами сучасників, Суриков навчався в академії з жадібністю, успішно закінчуючи клас за класом, отримував медалі, грошові винагороди за програми, постійно виставляючи свої роботи на учнівських виставках. За одну з них, «Милосердний самаритянин», молодий митець отримав малу золоту медаль. В 1875 році пише дипломну роботу на велику золоту медаль, але її не було присуджено. Суриков відмінно закінчує Академію в званні класного художника I ступеня.
Василь Іванович працював спочатку в Санкт-Петербурзі, потім у Москві, розписуючи стіни храму Христа Спасителя. На початку 1878 року він одружився на Єлизаветі Августівні Шаре – онучці декабриста П.Н.Свистунова. У них народилися дві доньки: Ольга і Олена.
Першою картиною, яка принесла славу й визнання художнику,стала робота «Ранок стрілецької страти» (1878-1881). Відомо, що він ретельно вивчав документи, свідчення очевидців цієї трагедії, багато працював з натурою, виїжджаючи для цього спеціально в Тульську губернію. Полотно створювалася протягом 4-х років і було виставлено 1 березня 1881 року на ІХ Виставці передвижників. І критики справедливо відмітили новаторство у підході до теми, те, що ця робота є першою російською історичною картиною!
В 1883 році він закінчив роботу над картиною «Меншиков в Березові», яку придбав для своєї колекції Павло Михайлович Третьяков. На виручені кошти художник разом з родиною подорожував по Німеччині, Австрії, Італії, Франції.
Найвизначнішим, найдосконалішим твором великого майстра є монументальне полотно «Бояриня Морозова» (1887), яке стала справжньою перлиною російського живопису. Над жодною картиною Василь Іванович не працював так довго, шукаючи виразного, вичерпного композиційного і колірного вирішення. Суриков зробив Морозову героїнею полотна не тому, що розділяв її переконання. Його схвилювала трагедія народу, який пов’язав з історично приреченим розколом віковічні прагнення і сподівання. Морозова і народ, що співчуває їй – так висловлено головну тему. Вражає вміння художника передати душевну міцність, самовідданість, мужність і красу російської людини. І знову він не приховує те, що для нього над усе – історична правда. Вперше ця робота з’явилась на XV Пересувній художній виставці й отримала високу оцінку сучасників. В.В.Стасов писав: «Суриков создал теперь такую картину, которая, по-моему, есть первая из всех наших картин на сюжеты русской истории. Выше и дальше этой картины и наше искусство, то, которое берет задачей изображение старой русской истории, не ходило еще».
Також в 1887 році Василь Іванович починає працювати в жанрі портретного живопису: портрет матері і його брата стали першими роботами в цьому напрямку. Відомо більше двохсот його портретів, з них чотирнадцять автопортретів. Суриков любив створювати портрети при умові, якщо він відчував симпатію до своєї моделі… Тому художник майже не писав замовні портрети, його моделі – це близькі люди і родичі: «Портрет доньки Ольги» (1888), «Сибірська красуня» (1891), «Портрет Н.Ф.Матвєєвої» (1909) і т.ін. Ліричні роботи майстра вражають простотою і свіжістю композиційних рішень, широтою і живістю образів.
Після «Боярині Морозової» Суриков створив ще ряд цікавих творів. Серед них – картини «Взяття снігового містечка» (1891) – барвисте зображення богатирської російської ігри, «Підкорення Сибіру Єрмаком» (1895) – гімн мужності першопрохідців( за цю роботу був обраний академіком живопису), «Перехід Суворова через Альпи» (1899) – грандіозний пам’ятник героїзму і самовідданості російських солдатів (картину придбав імператор Микола ІІ), «Степан Разін» (1907-1910) – епічна розповідь про народного героя…У кожній з цих картин – проникливе почуття епохи, самобутність характерів і любов художника до свого народу.
Василь Іванович Суриков помер в Москві 6 березня 1916 року і похований поруч зі своєю дружиною на Ваганьковському кладовищі.
Творчість В.І.Сурикова залишила глибокий слід в російському мистецтві. Всі наступні досягнення історичного живопису так чи інакше беруть початок від Сурикова. Своїми творами художник ніби проілюстрував власні слова: «Нема нічого цікавішого за історію. Тільки читаючи історію, розумієш сучасне».
В експозиції представлено матеріали із фондового зібрання обласного художнього музею: книги - «Мастера русской живописи» (2008), «Государственный художественный музей БССР» (1989), «Дети в мировой живописи» (1968), в яких знаходяться біографічні матеріали про життєвий та творчий шлях та репродукції полотен майстра, ювілейна медаль, вилита з бронзи, «Василий Суриков. 150 лет» (1998) - медальєра Н. Гончевої (Ленінградський монетний двір), передана першим заступником голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у м. Москві, лауреатом обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова Віктором Петраковим.
Експозицію доповнюють репродукції найвідоміших його творів - «Бояриня Морозова» (1887, Державна Третьяковська галерея) та «Перехід Суворова через Альпи в 1799 році» (1899, Державний російський музей).

Кіровоград: відкрилась експозиція Василя Сурикова (фото)

Кіровоград: відкрилась експозиція Василя Сурикова (фото)


Леся Дмітрієва - науковий співробітник
відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею


Якщо у Вас залишилися які-небудь питання, або у Вас є бажання висловитися з приводу цієї статті, то Ви можете залишити свій коментар внизу сторінки. Запропонуйте цю статтю друзям:
Автор Subscribe to Fotoinform.net: Кировоградские новости by Email Google

Социальные комментарии Cackle
Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool

Установите обновленное приложение на Андроид на Айфон и айпад и читайте свежие новости прямо на своем мобильном или планшете
 
Загрузка...

Загрузка...

Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений