Fotoinform

П’ятий за рахунком універсал у новітній історії України великою мірою був декларацією намірів, гарним жестом, адже невдовзі після підписання з’ясувалося, що керівники обох державних утворень мають діаметрально протилежні погляди чи не по всіх питаннях, окрім ідеї Соборної Української Держави. Після проголошення Акту злуки реально продовжували існувати два уряди (УНР і ЗУНР), дві армії, різні соціально-економічні політики, зовнішньополітичні орієнтації тощо.
Серед причин, чому у 1919 році не відбувся проект «Українська Соборна Держава», дослідники найчастіше виокремлюють наступні: відсутність школи конституціоналізму та європейського виховання у «наддніпрянців», надмірна обережність та консерватизм «галичан»; неспроможність України, за визначенням нашого земляка Євгена Маланюка, «зробитися необхідною, як штани» для світу в цілому та Європи зокрема, що у свою чергу постійно створювало ситуацію вибору з-поміж варіантів чужого вибору.
Позитивним моментом Акту злуки стало усвідомлення загальноукраїнської спільності серед населення, яке довгий час знаходилось у складі різних держав. Таким чином, Акт возз’єднання, злуки двох частин України став символічним знаком прагнення єдності. Тому 22 січня 1919 року по праву займає своє місце в українському пантеоні визначних дат.
Прагнення до Соборності, як до злиття індивідуального та соціального, ідеального типу відносин між людьми, способу об'єднання зусиль, шляху вирішення проблем, існувало серед українців завжди і знайшло свій відбиток в образотворчому мистецтві радянського періоду зокрема.
В експозиції представлені картини з фондів музею – пейзажі, що передають природне розмаїття, багатовимірність нашої країни. На урбаністичних пейзажах Сергія Шишка «Київ. Площа Б. Хмельницького» (1954), Василя Чегодара «Київ сьогодні» (1971) зображено неповторні краєвиди столиці нашої держави. Робота Антона Кашшая «Долина Свідовець» (1960) присвячена гірським ландшафтам рідного автору Закарпаття. Творчість художників-земляків представлена полотнами Петра Покаржевського «Кримський берег» (1957), Степана Письменного «Слобожанський начерк» (2009) та гіпсовими макетами медалей Андрія Німенка, на яких зображено провідних політичних та військових діячів визвольних змагань 1917-1920 рр. в Україні: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюру та Григорія Тютюнника.
Ідея Соборності як органічного союзу вільних особистостей, з'єднаних взаємною повагою, актуальна для сучасного українського суспільства, яке шукає нові форми для забезпечення єдності при збереженні повноти та різноманіття своїх частин.

Володимир Мороз – науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею