Печать на одежде

Кіровоград: розгорнуто експозицію робіт видатного художника-земляка (фото)

Март 19, 2013 | Новини | Просмотров: 652 | Комментариев: 0

17 березня виповнюється 115 років від дня народження художника-земляка, видатного графіка, карикатуриста, народного художника СРСР Амінадава Мойсейовича Каневського

З цієї нагоди у Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію, в якій представлені репродукції найбільш відомих творів художника, серед яких: ілюстрації до дитячих книг «Золотий ключик, або пригоди Буратіно» О.М. Толстого, «Мойдодир» К.І. Чуковського, «Ось який розсіяний» С.Я. Маршака, «Вітя Малєєв у школі і вдома» М.М. Носова, образ Мурзилки, карикатури і сатиричні плакати.
Амінадав Каневський народився 17 (29) березня 1898 року в місті Єлисаветграді у родині бухгалтера, де окрім нього було ще п’ятеро дітей. Хист до малювання у нього проявився вже у досить ранньому віці. «Світ для мене був населений фантастичними істотами, – згадував художник – такими істотами були і труби на даху, і коні, і могутній повелитель гусей – гусак....». Юний художник почав свій творчий шлях копіюючи малюнки з популярного тоді щотижневого санкт-петербурзького журналу «Нива».
У 1909 році, через скрутне матеріальне становище та відсутність роботи, сім'я Каневських переселилася у Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Майбутньому художнику ледве виповнилось дванадцять років, коли він поступив на службу до місцевого фотографа; отримував два карбованці на місяць за те, що носив за господарем по всьому місту важкий апарат зі штативом. Від одного фотографа переходив до іншого, потім працював в конторі на млині – був кур'єром і, врешті-решт, потрапив підсобним робітником на невеликий завод «Штамп».
У січні 1917 року Каневського мобілізували на військову службу. Після Лютневої революції, влітку того ж року, він повернувся на свій завод. Незабаром «Штамп» збанкрутував і Каневський почав працювати у майстра по виготовленню іграшок – випилював і розфарбовував фанерних звірів і птахів. У 1919 році, після встановлення Радянської влади в Україні, він поступає на службу до Губнаробраза (Губернський відділ народної освіти), займається канцелярською роботою, а в 1920 році йде добровольцем у Червону Армію.
Зберігся альбом його малюнків 1917 року, в яких, попри їх професійну недосконалість, вже відчувається спостережливе око, прагнення передати характерні риси портретної схожості. Вже у цих перших художніх спробах Каневського легко помітити дар – вміння виокремити і в лаконічному малюнку відтворити достовірну пластичну характерність людини, звіра, предмета, пейзажу. Цей талант оцінили у військовій частині, де служив Каневський, і звідкіля в 1921 році він був відряджений до Москви на навчання у ВХУТЕМАС (Вищі державні художньо-технічні майстерні, з 1926 – Вищий державний художньо-технічний інститут – ВХУТЕІН), де в 1924 році, по закінчені робітфаку, був зарахований на графічний факультет. Навчався у П.Я. Павлінова, М.М. Купрєянова, В.А. Фаворського.
Амінадав Каневський, з властивим йому гумором, так розповідав про те, як велося викладання в майстернях художників, у яких йому перший час довелося вчитися. Спочатку він потрапив до майстерні, де «сповнені самоповаги і цілком виховані юнаки та дівчата писали натюрморт. Синя вазочка з встромленими у неї паперовими квітами. У майстерні тиша. Перш ніж почати свою роботу, я вирішив подивитися як вони пишуть і як у них виходить натюрморт. Нічого схожого на синю вазочку з квітами я не побачив». На полотнах був безладний хаос барвистих плям «...каші з ультрамарину і краплаку, канаркові компоти, дичина, нісенітниця і марення». Незабаром Каневський перейшов у майстерню іншого педагога – «тут теж стояв натюрморт: іржавий бідон і сіро-голуба ганчірка... Чоловіки і жінки місять на палітрі фарби різних кольорів і по заздалегідь заготовленому контуру фарбують свої полотна. Вони намагаються робити це акуратно, так, щоб шар фарби на полотні не перевищував 9-10 мм. Із заходом сонця робота припинялася».
Одним з його викладачів у той час був відомий майстер радянської сатири Д.С. Моор (1883-1946). Його вплив на художника-початківця виявися вирішальним.
Після закінчення ВХУТЕІНу Амінадав Каневський і група молодих художників, його товаришів по випуску (М. Ворон, І. Громіцкій, Н. Коршунов та ін.), організували бригаду плакатистів. Цей колектив спочатку працював при видавництві АХР (Асоціація художників революції), потім при ІЗОГІЗі (Державне видавництво образотворчого мистецтва) під назвою «2-а майстерня поліграфформ». На відміну від ленінградської майстерні ІЗОГІЗа, де плакати випускалися без підпису художника, кожен з учасників московської бригади виступав у пресі індивідуально. Колектив проіснував чотири роки. Щоденна робота у спільній майстерні, товариські обговорення, регулярні заняття по малюнку з натури позитивно вплинули на професіональний ріст молодих художників. «...Ми ставимо своїм завданням оволодіти тематичним малюнком, кольором і композицією так, щоб зуміти перетворити складну політичну тему в ясний, простий і переконливий образ», – писав Каневський про роботу бригади в журналі «За пролетарське мистецтво» (1932, № 1).
У квітні 1936 року у Москві відкрилася виставка радянської ілюстрації в художній літературі за п'ять років. Це був огляд досягнень радянської книжкової графіки, її художнього зростання, демонстрація провідної ролі художників реалістичного напряму. Творчість А.М. Каневського на цій виставці було широко представлено: він показав понад трьох десятків робіт, серед яких ілюстрації до творів М.Є. Салтикова-Щедріна та М.В. Гоголя. Ці ілюстрації до творів класиків російської літератури, особливо ілюстрації до Щедріна, репрезентували новий і дуже значний етап у творчості художника.
У тому ж 1936 році Каневський зробив свій перший малюнок для «Крокодила»; незабаром він став одним з постійних співробітників журналу. У «Крокодил» Каневський прийшов зі сформованим творчим амплуа художника-сатирика, що володіє своїм художнім почерком і особливим, властивим тільки йому гумором, наділеного даром пильно помічати в житті те, що заслуговує на викриття і висміювання.
Вигадливість, вміння розкрити тему в гострій і несподіваної ситуації, а головне, гротескний характер образного рішення сатиричних малюнків зближують Каневського з Кукриніксами (М.В. Купріянов, П.М. Крилов, М.О. Соколов). Однак між ними були і суттєві відмінності, зокрема, в графічному почерку (більш твердому, колючому в Каневського, і більш гнучкому, пластичному в Кукриніксів), і в тому, як будується художниками карикатура, як в малюнку розкривається тема. Кукринікси, наприклад, віртуозно володіли майстерністю портретного шаржу і часто вдавалися до нього, особливо в карикатурах на зовнішньополітичні теми. Каневський в сатиричних малюнках до портретному шаржу звертається дуже рідко. І взагалі в його карикатурах поглиблені портретна та психологічна характеристики персонажів не відіграють такої важливої ролі, як у сатиричних малюнках Кукриніксів, де саме вираз облич визначав, яке враження карикатура справлятиме на глядача.
У 1937-1941 роках А.М. Каневський зробив аквареллю та гуашшю ряд великих станкових сатиричних малюнків на історичні теми, вони експонувалися на виставках «Індустрія соціалізму», «XX років РСЧА» і на «Виставці нових творів радянської графіки». «Основи старого села», «Нарізка землі хуторянину (столипінська земельна реформа)», «Тимчасовий уряд» – такі назви мали три композиції, виконані аквареллю та гуашшю, які Каневський показав на «Виставці нових творів радянської графіки», що відкрилася навесні 1941 року. Велика акварель «Тимчасовий уряд» належить до числа кращих робіт художника і по праву займає своє місце у збірці Державної Третьяковської галереї як один із видатних творів радянського графічного мистецтва.
У 1937 році Амінадав Каневський створив новий образ Мурзилки – головного героя однойменного дитячого літературно-мистецького журналу – замінивши біленьку собачку на пухнастого жовтого героя в червоному береті і шарфі, з перекинутим через плече фотоапаратом.
Найзначніше з того, що було зроблено Каневським у роки Великої Вітчизняної війни, крім доволі блідої політичної сатири, це, безсумнівно, велика серія ілюстрацій до повісті-казки Олексія Толстого «Золотий ключик, або пригоди Буратіно», на якій виросло не одне покоління радянських людей.
У грудні 1945 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР А.М. Каневському було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв, а в квітні 1966 року – народного художника РРФСР.
Оригінально виконані Каневським ілюстрації до пушкінської «Казки про попа і про працівника його Балду», про які захоплено висловився К.І.Чуковський у своєму листі до художника: «Тільки тепер я побачив Вашого «Балду» і поспішаю висловити Вам своє захоплення. Цей базар, це море, ця сосна – яка тут глибина і поезія. Піп з дугами, піп без ряси, попадя, попівни, образ самого Балди – наскільки гарна тут кожна деталь, скільки винахідливості, гумору, чарівні фарби, лаконічний і сильний малюнок. Упевнений, що сам Олександр Сергійович схвалив би ці картини, вони в такий гармонії з їх побутовим підґрунтям...».
Не завжди відносини між К.І. Чуковським та А.М. Каневським були безхмарними, іноді виникали творчі суперечки. Про одну з них Чуковський пише у своєму листі до відомого видавця та редактора С.М. Алянського у 1959 році: «Я дуже люблю художника Каневського, але його ілюстрації до «Мойдодира» вважаю абсолютно невдалими. Обкладинка, що зображає розкішну ванну міністерського масштабу, нудна і мертва: хлопчика жорстко труть три щітки, а він не звертає на це жодної уваги. Картина байдужа, як і всі інші ілюстрації. Наступна ілюстрація ще гірше обкладинки. Від хлопчика летить простирадло і ковдра, а він стоїть як дерев'яна лялька. Та й ковдра дерев'яна. Та картинка, де Мойдодир занурює нечепуру в Мийку, суперечить думці автора, бо хлопчик під час цього покарання веселий, щасливий і ніби танцює. Єдиний малюнок, де він жива дитина, це там, де він біжить від мочалки по вулиці». Не дивлячись на це, більшість перевидань віршів Чуковського «Мойдодир» і «Тараканище» були саме з ілюстраціями Каневського.
У 1959 році на Міжнародній виставці мистецтва книги соціалістичних країн у Лейпцигу срібною медаллю у номінації «За найкращі дитячі книги» були відзначені ілюстрації Каневського до книги Самуїла Маршака «Ось який розсіяний», виданої в 1956 році. Це, дійсно, чудова робота, в якій розгорнулися в усій красі грані таланту художника – його любов до людей, виражена і в задумі ілюстрацій, і в трактуванні образів, невичерпна творча фантазія, гумор, звучність і гармонія фарб, майстерність композиції.
У 1973 році А.М. Каневський отримує звання народного художника СРСР, стає дійсним членом Академії мистецтв СРСР.
А. Каневський, художник, що на все життя зберіг яскравість незабутніх вражень дитинства. Образність, гостроту, невгамовну фантазію. Намальовані ним звірі та птахи надзвичайно смішні, щоразу вони зображують певний характер, певний психологічний стан. Вони такі як у житті і в той же час позбавлені відразливого натуралізму. Таким був Амінадав Каневський – «Кінь», як його лагідно і шанобливо називали близькі друзі-художники.
В будь-якій області, в якій працював Каневський, – в політичному плакаті, в карикатурі, в станковій графіці, в ілюструванні класичної літератури, у веселій дитячій книжці – скрізь багатогранним його талантом народжені твори, якими може пишатися образотворче мистецтво нашої країни.
Амінадав Мойсейович Каневський пішов з життя 1 січня 1976 року, похований на Головінському кладовищі у Москві.

Кіровоград: розгорнуто експозицію робіт видатного художника-земляка (фото)

Кіровоград: розгорнуто експозицію робіт видатного художника-земляка (фото)


Володимир Морознауковий співробітник відділу науково – просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею
 


Якщо у Вас залишилися які-небудь питання, або у Вас є бажання висловитися з приводу цієї статті, то Ви можете залишити свій коментар внизу сторінки. Запропонуйте цю статтю друзям:
Автор Subscribe to Fotoinform.net: Кировоградские новости by Email Google

Социальные комментарии Cackle
Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool

Установите обновленное приложение на Андроид на Айфон и айпад и читайте свежие новости прямо на своем мобильном или планшете
 
Загрузка...
Linux Хостинг от HostPro

Загрузка...

Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений