Fotoinform

Більше, ніж чверть століття, минуло з часу вибуху четвертого реактора на ЧАЕС, але й досі при згадці про те страхіття у полковника міліції у відставці Миколи Пшиченка боляче стискається серце.
У 1986 році молодий офіцер, дільничний Маловисківського райвідділу міліції, побував у Чорнобилі двічі. Перший раз з 1 по 4 травня брав участь у вивезенні людей із 30-кілометрової забрудненої зони, а потім з 19 травня по 21 червня у складі зведеного загону УМВС Кіровоградського облвиконкому з ліквідації аварії на ЧАЕС разом із колегами ніс службу з охорони громадського порядку.
Микола Анатолійович згадує, як невимовно шкода було тих людей, яким довелося залишити рідні домівки. Деякі з них, незважаючи ні на що, вночі поверталися до власних помешкань, а вранці їх знов умовляли і вивозили за межі зони. Найбільше запам’ятався ліквідаторам один пенсіонер. Чоловік довго не міг змиритися з необхідністю переїзду – він 8 разів повертався до свого будинку…
Правоохоронці разом з військовослужбовцями виходили на патрулювання по кілька чоловік, але відчуття страху не залишало їх. Особливо моторошно було вночі: лише чорні силуети пустих будівель та дерев і жодної живої душі навкруги.
Той місяць у Чорнобильській зоні дорого обійшовся багатьом із ліквідаторів. За безпеку інших вони заплатили власним здоров’ям та життям. Із 30-ти чоловік з третього взводу Миколи Пшиченка, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, багатьох вже немає в живих. Боляче усвідомлювати втрату товаришів і колег. Але тоді ніхто не думав про себе, всі добровільно і з честю виконували свій службовий та громадянський обов’язок. Імена полеглих правоохоронців-ліквідаторів увічнено в «Чорнобильській книзі пам’яті МВС України», яка присвячена 20-річчю Чорнобильської катастрофи. Видання експоновано і у музеї міліції Кіровоградщини.
Сьогодні Микола Анатолійович на заслуженому відпочинку. 20 років він віддав службі в міліції. Після повернення з Чорнобиля, працював інспектором патрульної служби міста Кіровограда та дільничним Кіровського райвідділу. З 1988 і по 2002 рік життя офіцера було нерозривно пов’язане з підрозділами карного розшуку, в яких він пройшов шлях від оперуповноваженого до першого заступника начальника Управління карного розшуку УМВС України в Кіровоградській області.
Микола Пшиченко сподівається, що і надалі керівництво держави, міністерства внутрішніх справ, представники влади на місцях, незважаючи на труднощі, докладатимуть зусиль задля розв’язання соціальних питань, а також надання матеріальної допомоги ліквідаторам, сім’ям загиблих, померлих, тяжко хворим та інвалідам. Адже чорнобильська катастрофа – це наша спільна біда, і ті, хто безпосередньо постраждав від її наслідків, потребують всебічної підтримки у вирішенні своїх проблем.

читайте : Забытый Чернобыльский полк