Fotoinform

Хрещення Господнє – одне з найбільших і найдавніших свят християн. Його стали відзначати з кінця ІІ – початку III ст. У давнину це торжество називали Єпіфанією (грец. «явлення»), бо, як сказано у Євангелії, у день Хрещення Господнього Бог прийшов, щоб явити людям Світло істини. У IV ст. на Сході в ці дні відбувалося водне хрещення оголошених (дорослих, які пройшли навчання основ християнської віри – оголошування). Церква розглядає Хрещення Господнє як «свято просвіти» народів. Його ще називають Йорданню – від назви ріки Йордан у Палестині, де Ісус прийняв хрещення від Іоанна Предтечі. Кожного року в цей день здійснюється обряд освячення води на згадку про водне хрещення Спасителя, звідси ще одна народна назва свята – Водохреще або Водосвяття. А назва Богоявлення походить від того, що при Хрещенні Господа явилась Божественна Трійця – Бог у трьох іпостасях: Отець – у голосі, Син – у плоті, Дух Святий – у вигляді голубки.
Про Хрещення Господнє оповідується в усіх чотирьох Євангеліях (Мт. 3:13–17; Мр. 1:9–11; Лк. 3:21–23; Ів. 1:33–34). Саме на цій розповіді базується канонічна іконографія сюжету «Хрещення Господнє».
Дослідники історії Вселенської Церкви вважають, що іконографія Богоявлення почала розвиватися в IX ст., одразу після тяжкої доби іконоборства, хоча зображення Хрещення зустрічаються і в пам’ятках IV–V ст. Традиційно образи Хрещення святкові й урочисті, що відповідає значущості події, величності празника.
В експозиції представлено ікону «Хрещення Ісуса в Йордані або Богоявлення Господнє» (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).
Центральне місце у композиції ікони займають постаті Спасителя та Іоанна Предтечі. Христос у білому оперезані стоїть у воді. Воду біля ніг Христа іконописець зобразив прозорою, наголошуючи, що вода Йордану стає святою. Її освячує Сам Господь Своєю присутністю. Адже народ приходив до Йордану визнаючи свої гріхи, немов залишаючи їх там, а Ісус входить до тих самих вод, щоб узяти усі ці гріхи на Себе, і вода виступає тут символом очищення, символом святості.
Іоанн Хреститель з похиленою головою приймає благословення Спасителя та виконує те, що йому велить Христос. Правою рукою Іоанн хрестить Спасителя.
Відповідно до канонічної версії сюжету, Бог Отець із небесної сфери благословляє Сина, вгорі зображено розкрите небо – сяйво у вигляді півкола з променями – знамення небесної досконалості, Рай, «домівка, де перебуває Господь». Святий Дух являється в променях божественного світла як голуб. Він належить до живої природи. В іконописному мистецтві білий голуб ототожнюється із миром, невинністю, скромністю, добротою, покірністю та незлобністю. Чистота й непорочність голубки алегорично наче засоромлює грішну людину, яка повинна уподібнитися до Христа. Від голубки симетрично відходять спрямовані врізнобіч білі промені, покликані наочно ілюструвати освячення Святим Духом. Це велична подія – найбільш промовисте об‘явлення Пресвятої Трійці, отже це – Богоявлення. Освятивши воду Христа освячує увесь сотворений світ.
Праворуч зображено два янгола, які готові до служіння. Янгольські руки покриті білою тканиною – це символ глибокої вірності й поваги до Небесного Отця, до нашого Спаса. Вони готові прийняти наге тіло Спасителя на свої витончені руки. Звідси можна провести паралелі з Пресвятою Євхаристією.
Поєднання світлих і теплих пастельних відтінків вохристих, оливкових напівпрозорих барв із білим та більш насиченими натуральними синім і зеленим надає живопису ефект м’яких переходів, відчуття ніжності кольору і загальної гармонії колориту, а в обрамленні золота творить насправді урочистий, святковий, піднесений настрій.
Символічні скелясті пагорби з деревом тут замінено звичним реалістичним краєвидом.
В цій сюжетній іконі розкривається суть події: на 30-му році життя перед виходом на проповідь Ісус прийшов на річку Йордан, де Іоан Хреститель, проповідуючи покаяння у гріхах, хрестив народ, і зажадав, щоб хрестив і Його. Коли Христос вийшов із води і молився, відкрились небеса, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього, і почувся голос Бога: «Це Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!».
Експозицію доповнено документально-архівними матеріалами, що ілюструють різні напрямки в іконографії Хрещення Ісуса Христа.

Олена Степанок – завідуюча відділом науково - просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею