Fotoinform

У цей час важко вберегти дитину від небезпек. Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму, зрозуміло, лягає на плечі батьків, вихователів та вчителів.
Дитячий травматизм набагато поширеніший, ніж травматизм дорослих, і це не дивно. Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.
Найпоширенішим є побутовий травматизм, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які залишають дитину без нагляду поруч із небезпечними для дитини предметами, не зачиняють вікна, балкони тощо.
Окрім цього, у дітей кожного віку є свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм. Так, у дітей віком до року травматизм найчастіше пов’язаний з ковтанням сторонніх предметів. Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним їй способом – брати руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, роздивитися та пробувати на смак.
У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливою. Тому у цьому віці додаються травми, пов’язані з падіннями (удари, переломи), травми від гострих предметів, опіки, ураження електричним струмом. Після трьох років допитливість дитини росте, навколишній світ розкривається у всій своїй багатоманітності, вабить новим та незвіданим, тому вірогідність отримати травму збільшується.
Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати її так, як раніше. Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм. У підлітковому віці дитячий травматизм обумовлений не лише цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але й безрозсудною сміливістю, бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші.
Профілактика дитячого травматизму!
Звісно, повністю викоренити дитячий травматизм, на превеликий жаль, неможливо. Але завдання батьків – максимально убезпечити свою дитину. Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини. У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Певна річ, важко встежити за дитиною 24 години на добу, але чим менша за віком дитина, тим важливіше не випускати її з виду. Дитячий травматизм в такому віці цілком і повністю на совісті батьків. Немовля ще не знає, що таке небезпека, і пояснити йому це неможливо. Отже, якщо малюк проковтнув ґудзик, - винні батьки. Аби цього не сталося, слід бути вкрай обачними, у жодному разі не давати дитині іграшок з мілкими деталями. Вжити заходів, щоб поруч з малюком не знаходилися небезпечні предмети, якими можна поранитися, а місце, де знаходиться дитина було облаштоване таким чином, щоб це унеможливлювало її падіння.
Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваше завдання – максимально захистити її від травмонебезпечних предметів. Удома – заховати від неї крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки тощо). Розетки слід закрити спеціальними заглушками. Треба зачиняти вікна (чи хоч би забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити й іншої небезпечної побутової техніки.
Крім того, треба вже вчити дитину самостійно визначати міру небезпеки. Розкажіть їй, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем – порізатися, адже у такому віці діти вже цілком здатні сприймати подібну інформацію. І краще, нехай малюк дізнається про небезпеку зі слів батьків, аніж переконається на власному досвіді.
Чим дорослішою стає дитина, тим більшої важливості набувають пояснення правил безпечної поведінки, адже залишаючись без постійного нагляду дорослих, дитина шкільного віку повинна володіти певним набором знань з питань безпеки життєдіяльності Коли дитина йде до школи, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на вчителів, які, звісно ж, несуть повну відповідальність за учня під час навчального процесу. Але батьки, у першу чергу, самі повинні ознайомити своє чадо з правилами дорожнього руху і іншими правилами безпечної поведінки.
Дитячий травматизм – серйозна проблема, якої у більшості випадків можна уникнути, якщо належним чином організувати роботу щодо його попередження та профілактики. І тут дуже важливою є пильна увага батьків, їхнє відповідальне ставлення до питань безпеки дитини та тісна співпраця з вчителями і вихователями задля успіху спільної справи – формування у підростаючого покоління міцних знань, умінь і навичок безпечної життєдіяльності.

НМЦ ЦЗ та БЖД Кіровоградської області